Світлий понеділок: Вітання Патріарха зі святом Пасхи
13 квітня 2015 р., у Світлий понеділок ввечері, Святійший Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет звершив Вечірнє богослужіння у Володимирському кафедральному соборі міста Києва.
Його Святості співслужили: Патріарший намісник митрополит Переяслав-Хмельницький і Білоцерківський Епіфаній; архієпископ Богуславський Олександр, голова Економічного управління, вікарій Київської єпархії; єпископ Васильківський Лаврентій, вікарій Київської єпархії; єпископ Вишгородський Агапіт, намісник Михайлівського Золотоверхого монастиря, керуючий справами Київської Патріархії; єпископ Іоан (Швець); єпископ Адріан (Кулик); настоятель Володимирського кафедрального собору протоієрей Борис Табачек; архімандрит Макарій (Папіш), намісник Свято-Феодосіївського монастиря м. Києва; благочинні та настоятелі столичних храмів, соборне духовенство.
Після вечірньої митрополит Епіфаній, Патріарший намісник і постійний член Священного Синоду, виголосив Пасхальне послання Предстоятеля, а потім звернувся до Святійшого Владики зі словами вітання:
"Ваша Святосте, невтомний трудівнику у винограднику Христовому та в молитвах за нас Предстоятелю!
Христос Воскрес!
Воскресіння Господа і Спасителя нашого Ісуса Христа – це свято зі свят, чудо із чудес, яке принесло невимовну радість як для світу невидимого – ангельського, так і для світу видимого – матеріального. Немає у Христовій Церкві більшого свята, немає й у світі більшої радості, аніж радість у воскреслому Господеві. Немає, здається, іншого часу в нашому житті, аби духовна радість так наповнювала кожного із нас, як у день Світлого Христового Воскресіння.
Разом з тим, уже другий рік поспіль Українська держава та її народ відзначають світле Христове Воскресіння в умовах неоголошеної війни. Україна в цій війні не одна. Ми стали жертвою зовнішньої агресії, але на нашому боці правда, а отже, – Бог, і перемога обов’язково настане і буде за нами.
Особливо це відчувається в наш складний час, коли погляди всього світу прикуті до подій в Україні. Триває видима та невидима боротьба між добром і злом. Але ми твердо віримо в нашу перемогу, бо подібно до того, як Христос скинув темряву гріха, так будуть знищені всі ті, хто противиться Божому велінню та Його Заповідям.
Сьогодні ми бачимо, як увесь світ став на бік правди і підтримки України. Ці трагічні події згуртували наше суспільство. Для одних – це можливість покаятися у власних гріхах, а для інших – підтвердити право носити ім’я і називатися християнами, маючи можливість проявляти любов до ближніх, співстраждати з тими, хто сумує, визволяти поневолених, відвідувати хворих, одягати нагих… Тобто – здійснювати все те, що заповідав нам Господь наш Ісус Христос. І не просто заповідав, а саме про виконання цих справ, як Він Сам казав і попереджав, Він спитає під час Свого другого пришестя на Страшному суді.
Найвищим проявом любові, яка, за словами апостола Павла, «довготерпить, милосердствує… нiколи не минає» (1 Кор. 13: 4, 8), є «покласти душу свою за друзів своїх» (Ін. 15: 13). Саме цю заповідь Христову виконують воїни-захисники на східних кордонах нашої держави.
У дні Великого посту й напередодні світлого Христовго Воскресіння український православний люд прагне єдності і така єдність можлива лише в єдиній помісній Православній Церкві. Господь Сам творить умови для досягнення цієї єдності за Вашими, Ваша Святосте, словами. Він відкриває очі, де справді українська Церква, а де тільки прикриття означенням у назві.
Як свідчать найостанніші соціологічні опитування близько 40% респондентів вважають Київський Патріархат справжньою Церквою українського народу, а майже 50% – є вірними цієї Церкви, в той час як 20% вважають Московський Патріархат Церквою держави-агресора.
Ми вкотре пересвідчуємося в тому, що Вашими невтомними трудами та ревними і щирими молитвами наша Церква зростає із сили в силу.
Тож прийміть, Ваша Святосте, найщиріші вітання зі світлим святом Воскресіння Христового від усієї повноти Української Православної Церкви Київського Патріархату, Священного Синоду, Синодальних управлінь, єпископату, духовенства, чернецтва, духовних навчальних закладів та вірних нашої Святої Церкви.
Нехай Воскреслий Господь дарує Вам довгі роки життя у мирі, любові, терпінні, радості та здоров’ї на многії і благії літа".
На завершення свого слова владика Епіфаній підніс Патріархові просфору та квіти.
У відповідь Предстоятель подякував митрополиту Епіфанію і всім присутнім за вітання та виголосив проповідь про значення Воскресіння Христового:
Дорогі браття і сестри!
Христос Воскрес!
Ми в ці дні багато говоримо про Воскресіння Христове. І треба багато говорити, тому що Воскресіння Христове – це наше вічне життя. А що може бути важливіше за наше вічне життя? Тому і ми повторюємо безліч разів «Христос Воскрес» - «Воістину Воскрес».
Але якщо заглибитись у те, що ми говоримо, про що проповідуємо, то не кожний із нас, і не завжди, усвідомлює саме значення нашої віри. Ось учора ми читали за вечірнім богослужіння Євангеліє від Іоанна про те, як Фома сказав апостолам, що «якщо я не вкладу пальця мого в рани і не вкладу руки моєї в ребра – не повірю». Апостол, який бачив чудеса Ісуса Христа, який разом з іншими апостолами відповів Ісусу Христу на запитання: «А ви за кого Мене вважаєте?», теж сказав: «Ти Син Божий». А тепер, коли апостоли кажуть, що бачили Господа, – він каже: «Не повірю, якщо не доторкнусь». І Ісус Христос на такий вчинок апостола Фоми сказав: «Ти повірив, тому що ти побачив, але блаженні ті, які не бачили, а вірять».
А хто ж це ті, які не бачили, а вірять? Це ми з вами, дорогі браття і сестри, це про нас Господь сказав: «Блаженні ті, що не бачили, а повірили». Ми ж віримо, що Христос воскрес? Віримо. Значить ми блаженні. А чому ми блаженні? А блаженні тому, що віримо Богові. Бо в чому полягав гріх Адама і Єви? Гріх полягав у тому, що вони не повірили Богу. Господь сказав: «Не їжте плодів з цього дерева, бо помрете», а вони їли. Чому їли? Тому що не повірили Богові, що вони помруть. І чим закінчилось? Закінчилось тим, що померли. Так ось ми блаженні тому, що ми віримо Богу, а не так, як Адам і Єва - не вірили.
Візьміть ще один приклад. Ми всі причащаємось Тіла і Крові, і коли причащаємось – відчуваємо, що ми споживаємо вино і хліб, і наші почуття кажуть, що це не Плоть і не Кров, а що це хліб і вино. Але ж Господь Ісус Христос показав на хліб і на вино, і сказав: «Це є Тіло Моє, а це є Кров Моя». То як нам поводити себе? Як Адам і Єва, не вірити, що це Тіло і Кров? Чи вірити?
Треба вірити, і ми віримо, і тому блаженні, що віримо. Віримо Богові. Віримо не людині, бо людина часто обманює, і сама обманюється та інших обманює. А Бог ніколи нікого не обманув. Сказав Адаму і Єві: «Помрете» – і померли. Сказав потім, що сім’я Жони скрушить главу змія – диявола, і знищив Христос своїми стражданнями і воскресінням смерть? Знищив. Правдиве слово? Сказав, що прийде у другий раз у славі, - і прийде. І ми віримо, що прийде, тому, що це сказав Бог.
Тому, дорогі браття і сестри, якщо ми будемо вірити Богові, Він буде з нами, бо Він сказав: «Я з вами до кінця віку». І ось зараз, наприклад, коли народ страждає від цієї агресії, є з нами Христос чи немає? Він же сказав: «Я з вами», але з ким «з вами»? З тими, які говорять неправду? З цими не може бути Бог, тому що Бог не може бути з неправдою. А ми віримо, що Бог з нами, тому що правда з нами і знаємо, що де правда – там Бог, тому до нас відносяться слова «Я з вами». А там, де Христос, там завжди перемога.
Взяти, наприклад, мучеників, не тільки тих, які були в перші три століття, а мучеників ХХ століття. Які вони перетерпіли труднощі, страждання, розстріли, Сибір, Соловки, але ж терпіли в ім’я Христове. І перемогли, вони перемогли, а не ті перемогли, які були сильними. А ті, які здавались сильними, - тепер весь світ ганьбить їх, як неправдомовців. Бо хто переміг? Перемогли ті, які страждали. Так і ми страждаємо, але переможемо.
Тепер стосовно єдиної Української Церкви. Згадайте початок 90-х років, яким був слабким Київський Патріархат, і над нами глузували, і казали, що ми невідомо що відстоюємо, «розкольники», «не благодатні», «не канонічні». А ми вірили, що наша буде перемога. Чому ми вірили? А тому, що Бог дав нам державу, а в кожній державі, де є достатньо православних, повинна бути Помісна Церква. Це є істина, це є правда.
Вони нам казали, що це не правда, що треба триматись Москви, єдності з нею, а ми стверджували, що єдина в Україні Помісна незалежна Церква буде. І покладались не на свої сили, не на свій розум, а покладались на волю Божу. Що Бог створить умови, при яких всі прийдуть до єдності. І ось Бог створює умови. Які? Допустив війну, і війна виявляє – хто належить до України, до Української Церкви, а хто відстоює інтереси Росії. На цій війні і виявляється – хто патріот, а хто зрадник. І ми бачимо, як народ в цих умовах виходить зі складу Московського патріархату і приєднується до Київського патріархату, тобто до правдивої Української Церкви. А правдива Українська Церква та, яка з народом українським, і яка робить все для того, щоби народ переміг у боротьбі за правду.
І ті, які казали, що ми «не благодатні» – прийдуть до Київського Патріархату. І вони вже приходять, і ми є свідками того, скільки у Володимирському соборі з’явилось віруючих із Московського патріархату – багато. А вони ж казали, що ми «не благодатні», «не канонічні», а тепер прийшли до «не канонічних», до «не благодатних». Але слава Богу, що Господь просвітив їм розум і вони прийшли. І так ми усі. Тому що ми на правильному шляху.
Ми не проти Російської Церкви, це та ж Православна Церква, за яку Христос постраждав. Але ми хочемо бути адміністративно незалежними від них, як вони незалежні від Вселенського патріарха, від Болгарської Церкви, Антиохійської чи від будь-якої іншої. І ми хочемо бути незалежними від них, але сповідувати одну православну віру і жити в християнській любові, а не в цій ворожнечі, яку вони посіяли. Але нехай Господь допоможе подолати нам і це зло. Щоб ми жили всі, православні народи, в мирі, любові і злагоді, а не у ворожнечі. Основою всього цього є Воскресіння Христове - перемога життя над смертю, перемога добра над злом, правди над неправдою. Тому ми і прославляємо Господа нашого Ісуса Христа воскреслого з мертвих.
Йому слава навіки віків. Христос Воскрес!
Потім Святійший Патріарх Філарет прийняв пасхальні вітання від духовенства і парафіян. Віряни отримали Патріарше благословення, а дітки з недільної школи Володимирського собору підготували Пасхальний концерт.
