Святійший Патріарх Філарет звершив Вечірню з чином прощення
22 лютого 2015 року ввечері, у Прощену неділю, Святійший Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет звершив Вечірню з чином прощення у Володимирському кафедральному соборі.
Його Святості співслужили настоятель храму протоієрей Борис Табачек та штатне духовенство собору.
Після співу великого прокімну і закриття Царських врат Предстоятель переоблачився у великопісні чорні ризи.
Під час чину прощення Святійший Патріарх Філарет звернувся до пастви з повчальним словом:
«В ім’я Отця і Сина і Святого Духа! Дорогі браття і сестри!
Кожне православне богослужіння починається словами: «В мирі Господу помолимось». Що це означає? Це означає, що якщо в душі миру немає, спокою, то Господь таку молитву не почує і благодать Святого Духа до душі такої не торкнеться. І тому часто ми вустами молимось, а серце не молиться, а така молитва до Бога не доходить.
І тому у дні Великого посту, коли звершується особлива молитва. Не сама молитва особлива, молитви до Бога майже завжди одні і ті ж: прохання прощення гріхів, подяка за Його благодіяння. Але це час, коли ми очищуємось від гріхів, які накопичились або за все життя або за цілий рік. І тому для того, щоб Господь простив гріхи треба Йому помолитись в мирі, щоб серце було спокійним, миролюбним. Але переважна більшість із нас молиться, коли в душі кипить ненависть до ближнього, до родичів, до дітей, дітей до батьків, до друзів, до співслужителів. А в таких умовах молитва, у дні Великого посту, не приносить користі. Тому Ісус Христос і сказав, щоб ми прощали провини ближнім своїм. І тоді Отець Небесний простить нам провини наші. Чому така обумовленість? Ось якщо ми будемо прощати, то і Отець Небесний простить. А чому Він не простить, якщо ми не прощаємо? Не простить тому, що не може увійти у наше серце і в нашу душу. Не може через нашу ненависть, бо не може благодать Божа з’єднатись із гріхом. Так само, як добро не може поєднуватись зі злом.
Як Господь сказав: «Що спільного між світлом і темрявою?». Що спільного? Немає спільного нічого. Або що спільного між Христом і дияволом? І тому не може благодать Святого Духа з’єднуватись із душею, яка має всередині оцю ненависть. Тому нам треба оцю ненависть, оці всі образи викинути із серця. Викинути треба і примиритись зі своїм ближнім. А якщо ближній чи близька людина не хоче? Не хоче, і все. Ось, як наприклад, ви знаєте із Житія преподобного Тита і Євагрія, як ці два брати, ченці Києво-Печерської лаври так любили один одного, що не могли жити один без одного, а потім посварились. Диявол спокусив і посварились. І посварились так, що коли один ішов кадити, то другий відвертався. Така була ненависть одного до іншого. І захворів Тит. І захворів так, що вже помирав. І коли він зрозумів, що помре і предстане на Суд Божий, то в такому страху вирішив простити своєму другу і брату Євагрію, і лежав він вже на смертному ложе. Братія привели силою Євагрія, щоб він простив помираючого брата. А Євагрій не захотів. І що сталось після цього? Після цього сталось те, що Тит зі смертного ложе встав здоровим, а Євагрій помер.
Ось що означає не простити свого брата, свого ближнього, тому якщо брат чи сестра не хоче простити, то треба самому, зі свого серця, як Тит викинув образу і Господь простив йому гріхи і зцілив його від хвороби. І це означає, що ніхто не може сказати, що простити, примиритись залежить не тільки від мене, а й від того, хто ображений мною. Це не так. Ти можеш викинути образи зі свого серця, навіть якщо твій ближній і не хоче примиритись. Ти примирись з ним. Викинь зі свого серця образу. Тоді і Господь простить тобі і твої провини, як і простив провини диякону Титу.
Тому дорогі браття і сестри, готуючись до Великого посту, до подвигу очищення від гріхів, ми повинні зробити оцей крок – викинути зі свого серця образу. Викинете – відчуєте мир у душі. А коли відчуєте мир, тоді помолитесь в мирі Господу, і Господь молитву почує. Бо Він же сказав: молитись, як? «Отче… прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим».
Тому у сьогоднішній день зробіть зусилля у своєму серці, у своїй душі і викиньте всі образи будь на кого. І Господь вселиться у ваші серця миром і спокоєм. І тоді будете молитись із впевненістю, що Господь і нам простить «провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим».
Тому, я, як Патріарх повинен першим просити у вас прощення, кого я образив будь-чим, чи словом, чи ділом, чи думкою, чи поглядом. Тому простіть мене, отці, браття і сестри перед початком Великого посту».
Наприкінці богослужіння Предстоятель Київського Патріархату попросив прощення у духовенства та парафіян і благословив віруючих на Великий піст.
