Патріарше богослужіння у неділю сиропусну
22 лютого 2015 року, у неділю сиропусну, коли Церквою згадується Адамове вигнання з раю, Святійший Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет звершив Божественну літургію у Володимирському кафедральному соборі м. Києва.
Його Святості співслужили настоятель собору протоієрей Борис Табачек та клірики храму.
Після читання Євангелія Святійший Владика виголосив проповідь.
«В ім’я Отця і Сина і Святого Духа! Дорогі браття і сестри!
Ми стоїмо на порозі Великого посту. У дні Великого посту ми повинні очищати свої душі, але як можна очистити свою душу від гріха? Церква за декілька тижнів почала вчити нас, насамперед, як треба молитись. Бо без молитви очистити душу неможливо. І тому треба молитись Богу.
І Церква показала нам на прикладах митаря і фарисея, як треба молитись, і як не треба молитись. Образ фарисея показує, що не треба так молитись, як фарисей, тобто з гордістю перераховував свої добрі справи. А митар смиренний, не перераховував свої діла, а навпаки дивився на свої гріхи. А це значить, що і нам треба добрі діла свої забувати, тому що вони звершені за допомогою Божою. А ось про гріхи треба пам’ятати, і не тільки пам’ятати, а спочатку треба їх побачити. Бо ми, на превеликий жаль, не бачимо своїх гріхів, і в тому велика наша біда. А митар побачив свої гріхи, і тому його молитва була смиренною. Ось такою смиренною молитвою повинна бути і наша молитва.
На прикладі блудного сина Церква показала, як треба каятись у своїх гріхах і навертатись до Бога. Бо це нам здається, що ми живемо з Богом. А в дійсності ми живемо часто як той блудний син, десь далеко від Бога. Живемо за своєю волею, розтрачуємо дане нам Богом багатство. А багатство – це, насамперед, здоров’я, розум, почуття, воля. Все, що дає нам Бог у цьому житті – це Його багатство. Це ми думаємо, що це наше багатство. Ні, не наше багатство! Якби воно було нашим, то після смерті ми б взяли його, а так ніхто із смертних, придбане на землі, не взяв із собою у життя вічне. І тому ми це багатство розтрачуємо нерозумно, як той блудний син. І треба навернутись до Батька, до Бога. А що значить навернутись? Покаятись у своїх гріхах. Бо блудний син покаявся. Він сказав: «Я вже недостойний називатись твоїм сином, але прийми мене, як одного із найманців. Я вже не син твій, бо не послухав тебе». Так і ми повинні смиренно навернутись до Бога. А що значить навернутись до Бога? Що ми на Небеса піднімемось? Як навернутись до Бога? А навернутись значить в душі мати завжди пам’ять про Бога. Щоб ми не робили, а пам’ятати про те, що ми стоїмо перед Богом, що Бог біля нас, і все бачить, і все чує, і все знає. Ось як ми будемо отак уявляти собі Бога, що Він з нами, то це і буде означати, що ми навернулись до Нього. А коли ми думаємо, що Він десь на Небесах, а ми тут діємо по своїй волі, то з нами Бога немає.
Далі Церква нагадала нам про Страшний суд. Для чого нагадала про Страшний суд? Для того, щоб налякати нас, що прийде час, коли ми повинні дати звіт про своє земне життя. Небагато хто думає, що йому прийдеться дати звіт про своє життя. А Ісус Христос ясно сказав, що кожна душа прийде на суд. І ось ви уявіть собі, що ми будемо говорити на тому Страшному суді, коли прожили земне життя в гріхах, суєті, піклуванні тільки про земне, про тіло, про насолоди? А про душу, про вічне життя не думали, хоч і знаємо, що є вічне життя. То Страшний суд повинен нам нагадувати, що відповідь кожна людина дасть. Вірить вона в Бога чи не вірить, живе за Його заповідями чи не живе, а звіт Господь вимагатиме від кожної душі, і це треба нам християнам особливо пам’ятати.
Далі сьогодні у Євангельському читанні Господь Ісус Христос ясно сказав: «Якщо будете прощати людям провини їхні, то тоді і Отець Небесний простить вам. А якщо не будете прощати, то Отець Небесний не простить вам». Що може бути яснішого зі сказаних Спасителем слів? Хочете, щоб Бог простив гріхи – простіть ближньому. А що значить простити? Це значить не мати у своєму серці, у своїй душі ніякої образи на будь-кого. А коли ми не маємо образи в душі, то в душі поселяється мир, спокій. Бо нас турбують і обурюють образи, які наносять нам, чи то ділом, чи словом, чи поглядом, а ображають. І це викликає у нашому серці обурення.
В сім’ї подивіться на себе, як ви поводитесь, і як часто ви обурюєтесь поведінкою чи то дітей, чи чоловіка чи жінки. То треба прощати. І коли ми прощаємо – наступає мир, а коли мир наступає, то в таку душу благодать Святого Духа входить. А коли в душі бурлить оце обурення, зневага, образа, то в таку душу благодать увійти не може. Чому не може увійти благодать у таку душу або в таке серце? А тому, що зло і добро несумісні. Не може благодать Святого Духа знаходитись у злому серці. А де мирне серце, любляче серце – туди благодать Святого Духа входить. А коли входить благодать Святого Духа, то разом вона і прощає гріхи. І ми відчуваємо після цього якийсь внутрішній спокій і душевну радість. Оце є наслідок того, що ми прощаємо провини. І ви зверніть увагу, що Господь Ісус Христос навчив нас молитись до Отця як? «Отче наш, прости нам провини, як і ми прощаємо винуватцям нашим». А якщо ми не прощаємо? То виходить, що ми і молитву цю не можемо промовити, бо будемо ж говорити неправду Богові: «прости нам, як і ми прощаємо», а ми не прощаємо, а кажемо? що прощаємо.
Тому, дорогі браття і сестри, готуючись до Великого посту, треба мати на увазі все, що нагадала нам свята Церква, і тоді піст наш буде нам на користь. Бо піст полягає не тільки у тому, щоб утримуватись від тієї чи іншої їжі. Треба це робити чи не треба? Треба. Утримуватись від скоромної їжі, як вчить Церква, але піст не полягає тільки в тому, щоб не їсти м’яса чи молока не пити, а піст полягає у тому, щоб від гріха утримуватись, не грішити, очищатись від гріхів, у цьому і полягає сутність посту. А якщо хто утримується від їжі, як той фарисей, а в той же час гнівається, ображає, чинить зло, краде, і ще інші якісь чинить гріхи. То яка користь такій людині від того, що вона не їсть м’яса чи не п’є молока? Ніякої користі немає. А якщо так, то навіщо тоді утримуватись, якщо воно само по собі не дає? Треба утримуватись! Для чого? Для того, щоб виховувати волю свою. Бо для того, щоб не їсти м’яса треба зусилля волі: хочеться, а не можна. І треба заставити себе не їсти. А якщо ми свою волю укріпляємо, то тоді ця сильна воля допомагає нам подолати і гріх. Якщо ти сказав, що: «не буду їсти м’яса», то ти потім скажеш: «і блудом займатись не буду, і красти не буду, і говорити непристойні слова не буду», тому що воля є. А воля виявилась через те, що я м’яса не їв. Але утримання від їжі не тільки укріпляє волю, воно ще допомагає, що похоті не такі сильні. Усмиряє це утримання від їжі.
Тому будемо, дорогі браття і сестри, поститись так, як вчить Церква, як і говорить Господь: «Коли ти постиш – не роби вигляд, що ти постиш», накидаєш на себе образ скорботної людини, будь веселим, але в душі будь стриманим. І тоді Господь очистить наші гріхи і ми достойно тоді зустрінемо велике свято Воскресіння Господа нашого Ісуса Христа. Йому слава навіки віків. Амінь!»
Богослужіння завершилося молебнем до Пресвятої Богородиці перед Її чудотворною іконою «Несподівана радість», під час якого Святійший Владика виголосив молитву за Україну, щоб Всемогутній і Всемилостивий Господь визволив Батьківщину від нашестя чужинців, дарував державі мир і перемогу, а народові подав єдність і Своє благословення.
Напередодні, 21 лютого ввечері, Предстоятель Київського Патріархату відслужив Всенічне бдіння у Володимирському кафедральному соборі.
