Патріарше богослужіння у свято Похвали Пресвятої Богородиці
05 квітня 2014 року, в суботу 5–ї седмиці Великого посту, свято Похвали Пресвятої Богородиці (суботу Акафіста), Святійший Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет звершив Божественну літургію святителя Іоана Золотоустого у Володимирському кафедральному соборі.
Під час Божественної літургії Святійшому Владиці співслужили настоятель храму протоієрей Борис Табачек та духовенство кафедрального собору.
За богослужінням молились вихованці дитячої недільної школи собору, які цього дня приступили до таїнств сповіді та Причастя Святих Христових Таїн.
Завершилася літургія молебнем до Пресвятої Богородиці, під час якого духовенство проспівало молитву до Матері Божої "Царице моя, Преблагая...".
Напередодні, 04 квітня, Предстоятель Київського Патріархату звершив утреню з читанням Акафісту Пресвятій Богородиці у Володимирському кафедральному соборі.
Довідка
Святкування Пресвятій Богородиці з читанням Акафісту – особливого похвального молебного співу, під час якого не можна сідати (з грецьк. акафіст – несідальний), – встановлене в IX столітті в подяку за неодноразове позбавлення Константинополя від нашестя ворогів (аварів у 626, персів — у 677, арабів — у 717 роках), звершене завдяки заступництву Пресвятої Діви Марії.
Зі спасінням Константинополя у 626 році від нашестя персів і варварів, у тому числі й від скіфів, пов’язують походження першого кондака Акафіста «Взбранной воєводі…». Слово «взбранний» - грецьк. «іпермахос» - означало воєначальника (слав. воєводу), який йшов на битву (слав. «на брань») попереду війська, надихаючи своєю мужністю воїнів. Діва Марія, як Чесніша від Херувимів і славніша від Серафимів, є Переможною Предводителькою всіх віруючих у їхній боротьбі з гріхами, тому і називається Взбранною Воєводою.
За переданням вперше Акафіст був прочитаний вночі у Влахернському храмі Константинополя після чудесного визволення столиці Візантії від ворожого флоту, що облягав її в 860 році. Цей флот був знищений бурею, що піднялася після того, як в морі з молитвою опустили Ризу Пресвятої Богородиці.
Спочатку святкування звершувалося тільки в Константинополі у Влахернському храмі, де зберігалися чудотворна Влахернськая ікона Божої Матері та предмети, пов’язані з її земним життям, — риза і пояс. Пізніше свято було внесене до Студійського уставу, а потім і в церковні богослужбові книги, ставши загальним для Східної Церкви. Канон до цього свята був написаний у IX столітті Йосифом Студитом.
