Патріарх Філарет звершив першу в цьому році Літургію Ранішосвячених Дарів
05 березня 2014 року, у середу першої седмиці Великого посту, Святіший Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет звершив Літургію Ранішосвячених Дарів у Володимирському кафедральному соборі м. Києва.
За богослужінням Предстоятелю співслужили настоятель храму протоієрей Борис Табачек та клірики кафедрального собору.
Літургію Ранішосвячених Дарів можна, без перебільшення, назвати одним з найпрекрасніших богослужінь Церкви Христової. Ця служба є серцевиною або центром Великопосних богослужінь. У деяких старовинних рукописних служебниках вона називається "Літургією Великої Чотиридесятниці". І, дійсно, вона є самим характерним богослужінням цього священного періоду року.
Літургія Ранішосвячених Дарів - це таке богослужіння, за яким таїнство переміни хліба і вина в тіло і кров Господа не відбувається, але віруючі причащаються святих Дарів раніш освячених на літургії святого Василія Великого або святителя Іоанна Золотоустого.
Ця літургія відправляється під час Великого посту по середам і п'ятницям, на 5 тижні - в четвер і на Страсному тижні - в понеділок, вівторок і середу. Втім, літургія Ранішосвячених Дарів з нагоди храмових свят чи свят в честь святих угодників Божих може бути звершувана і в інші дні Великого посту, тільки в суботу і неділю вона ніколи не відправляється оскільки в ці дні піст послаблюється і звершується повна Літургія.
Літургія Ранішосвячених Дарів встановлена в перші часи християнства і звершувалась святими апостолами, але справжній свій вигляд вона отримала від святого Григорія Двоєслова, папи Римського, який жив в VI столітті після Р. Хр.
Літургія Ранішосвячених Дарів є тим наполегливим закликом Матері Церкви до частого Причастя Святих Христових Таїн. У ній чути голос з глибини століть, голос живого, стародавнього передання Церкви. Голос цей каже, що не можна жити життям у Христі, якщо віруючий не оновлює постійно свій зв'язок з джерелом життя - причащаючись Тіла і Крові Господа Ісуса Христа. З вірою і любов’ю приступімо, щоб причасниками життя вічного бути, закликає нас церковний піснеспів. Тому за настановою святого апостола Павла помишляймо про горнє, а не про земне, умертвивши земні члени наші: блуд, нечистоту, пристрасть, злу похіть і користолюбство. А найбільш за все вдягнімось в любов, яка є сукупністю довершеності. Приймімо у Святому Причасті в своє серце Христа, Який за словами ап. Павла є "життя наше" (Кол. 3, 4).
