Богослужіння у 4-ту неділю Великого посту, преподобного Іоана Ліствичника
30 березня 2025 року, у неділю 4-ту Великого посту, преподобного Іоана Ліствичника, Святійший Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет звершив Божественну літургію святителя Василія Великого у Володимирському кафедральному соборі.
Напередодні воскресного дня, у суботу ввечері, Патріарх очолив всенічне бдіння. Його Святості співслужили клірики собору.
На запричасному, про важливість молитви і посту в духовному житті християнина, виголосив проповідь клірик собору протоієрей Іоан Київський.
Після Божественної літургії був звершений молебень до Пресвятої Богородиці перед Її чудотворною іконою «Несподівана Радість», під час якого, Патріарх Філарет виголосив молитву за Україну, щоб Всемилостивий Господь визволив нас від нашестя чужинців і дарував українському народу перемогу над ворогом, мир і Своє благословення.
Цього ж дня ввечері Патріарх Філарет звершить у Володимирському соборі вечірнє богослужіння з читанням акафісту Страстям Христовим.
Євангеліє, яке читається в цю неділю, говорить нам про важливість посту і молитви. Коли Христос зцілив біснуватого юнака, ученики запитали Його: «Учителю, чому ми не змогли його зцілити?». У відповідь Господь говорить, що цей рід, тобто зла сила, нічим не може бути вигнана тільки постом та молитвою. Молитва і піст – це провідник благодаті і святого Духа для кожного із нас. Піст і молитва – це ліки від гріха. Це засіб подолання духовних, та навіть і тілесних хвороб. Як повчає нас святитель Іоан Золотоустий: «Піст і молитва – це два крила, які легші за вітер, бо підносять людину до спілкування з Богом».
Також, сьогодні, Свята Церква пропонує нам високий приклад посницького житія в особі преподобного Іоана Ліствичника, який написав твір, в якому він показав ліствицю або порядок добрих діянь, що призводять нас до Престолу Божого. «Ліствиця» є важливою і невід’ємною частиною церковного передання, що містить практичні вказівки стосовно керівництва духовним життям і зростання у вірі.
Ступені «Ліствиці» – це сходження з сили в силу на шляху прагнення людини до досконалості, яка не водночас, але тільки поступово може бути досягнена, бо, за словом Спасителя, «Царство Небесне здобувається силою, і ті, хто докладає зусилля, здобувають його» (Мф. 11, 12).
