Богослужіння у неділю 12-ту після П'ятидесятниці
15 вересня 2024 року, у дванадцяту неділю після П’ятидесятниці та день пам’яті преподобних Антонія (1073) і Феодосія (1074) Києво-Печерських, Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет звершив Божественну літургію у Свято-Володимирському кафедральному соборі міста Києва у співслужінні соборного духовенства.
Напередодні, у суботу ввечері, Патріарх відслужив у соборі Всенічне бдіння.
Після запричасного стиха проповідь на тему євангельського читання (Мф., 19, 16-26) виголосив клірик храму протоієрей Михаїл Трускавецький.
Богослужіння завершилося молебнем до преподобних Антонія і Феодосія Печерських, під час якого підносились молитви за Україну, щоб Господь Бог визволив нас від нашестя чужинців та подав українському народові справедливий мир і перемогу.
У сьогоднішньому євангельському читанні розповідається як один юнак приступив до Ісуса Христа і задав Йому питання: що треба зробити, щоб успадкувати вічне життя? Це питання турбувало не тільки його, але і нас турбує: що треба робити, щоб увійти у вічне блаженне життя?
І Господь говорить: «Виконуй заповіді: не вбивай, не чини перелюбу, не кради, не лжесвідчи, шануй батька й матір і люби ближнього твого, як самого себе». Значить якщо ми будемо дотримуватися цих заповідей, тоді і отримаємо вічне блаженне життя у Царстві Божому. А далі Христос говорить: «Коли хочеш бути досконалим, піди продай добро твоє і роздай убогим; і матимеш скарб на небесах; і приходь та йди слідом за Мною». Як це йти за Христом? Жити так, як жив Він, а жив Він не маючи де голови прихилити. І за цим покликом йшли багато святих людей, які дійсно роздавали своє багатство, йшли в пустелі, в ліса, в усамітнення і там провадили життя в молитві до Бога і очищалися від своїх гріхів.
У цій притчі Спаситель каже: «істинно кажу вам, що тяжко багатому ввійти в Царство Небесне», саме маючи на увазі пристрасть до багатства, а не саме багатство. А апостол Павло пише, що «усе мені дозволено, але не все корисно; усе мені дозволено, але ніщо не повинно володіти мною».
Спасіння – це дар Божий і коли б не наш люблячий Господь, то ніхто б взагалі не міг би спастися: не лише багаті, але і бідні. В очах Господа ми всі виглядаємо однаково. І він хоче, щоб ми сподівались не на своє багатство, не на самих себе і свої здібності, а лише на Бога.
І прекрасними є останні слова Спасителя, котрі допомагають нам усвідомити, що з Божою допомогою усі ми можемо спастися: «Людям це неможливо, Богові ж усе можливо». Ці слова повинні нас надихнути та підтримати. Вони мають допомогти нам перемінити своє життя й допомогти жити Божими заповідями та йти дорогою правди. Христос не обіцяє нам легкого життя, задоволення, ситості, безтурботності. Він наголошує, що усього цього ми маємо стерегтися і прагнути не матеріальних благ, а духовних. Прагнути до досконалості, котра поведе нас дорогою до вічного життя.
