Престольне свято Володимирського собору
15 травня 2023 року Православна Церква згадує перенесення мощей святих благовірних князів страстотерпців Бориса і Гліба. Це свято одним з престольних свят Володимирського патріаршого кафедрального собору. Саме на честь страстотерпців Бориса і Гліба освячений престіл і храм на другому поверсі собору.
У цей день Божественну літургію у преділі святих Бориса і Гліба очолив настоятель собору протоієрей Борис Табачек, якому співслужило духовенство собору.
Перед початком Божественної літургії було звершено чин малого освячення води.
Проповідь про подвиг віри святих Бориса і Гліба виголосив настоятель собору протоієрей Борис Табачек.
Богослужіння завершилось молебнем до святих благовірних князів Бориса і Гліба.
Після відпусту, від імені духовенства та парафіян, духівник собору протоієрей Іоан Київський привітав з днем тезоімеництва настоятеля Володимирського собору протоієрея Бориса та вручив йому просфору і букет квітів. Всі присутні у храмі заспівали отцю Борису церковне многоліття.
Святі князі-страстотерпці Борис і Гліб, в хрещенні Роман і Давид, молодші сини святого рівноапостольного київського князя Володимира Святославовича.
Святі брати народились незадовго до Хрещення Русі, тому їх виховували в християнському благочесті. Старший з братів – Борис мав гарну освіту. Він любив читати Святе Письмо, твори святих отців і особливо житія святих. Під їх впливом святий Борис запалав гарячим бажанням наслідувати подвиги угодників Божих і часто молився, щоб Господь удостоїв його такої честі.
Святий Гліб з раннього дитинства поділяв прагнення брата присвятити життя виключно служінню Богові. Обидва брати відрізнялися милосердям і серцевою добротою, наслідуючи приклад святого рівноапостольного великого князя Володимира, милостивого і чуйного до бідних, хворих, знедолених.
Святий Борис отримав у спадок від батька Ростов. Молодий князь мудро керував своїм князівством, насаджував православну віру та піклувався про всі верстви населення. Великий князь Володимир знав про мужність і мудрість святого Бориса, тому направив його керувати військом. Святий Борис відправився у тривалий похід проти печенігів, а коли повертався, то почув звістку про смерть батька. В той же час Святополк проголосив себе великим князем Київським і, боячись суперництва, підіслав вбивць до святого Бориса.
Святий Борис знав, що його чекає напад, але не став тікати і з готовністю чекав на свою смерть. Вбивці прийшли за ним, коли князь молився в своєму наметі на березі річки Альти. Після служби вони увірвалися до намету і пронизали святого Бориса списами.
Слуги Святополка повезли ще живого Бориса в Київ, по дорозі назустріч їхали два варяги, послані Святополком, щоб прискорити справу. Варяги помітили, що князь ще живий, хоча й ледве дихав. Тоді один з них мечем пронизав його серце. Тіло святого страстотерпця князя Бориса таємно привезли до Вишгороду і поклали в храмі в ім’я святого Василія Великого.
Після цього Святополк настільки ж віроломно вбив святого князя Гліба. Підступно викликавши брата з його спадку – Мурома, Святополк послав йому назустріч дружинників, щоб убити святого Гліба по дорозі. Князь Гліб уже знав про спочинок батька і лиходійське вбивство князя Бориса. Глибоко засмучений, він віддав перевагу смерті, ніж війну з братом. Зустріч святого Гліба з вбивцями сталася в гирлі річки Смядини, неподалік від Смоленська.
Великий князь Київський Ярослав Мудрий подбав про те, щоб розшукати останки святого Гліба, котрі були впродовж 4 років непоховані, та звершив їх поховання у Вишгороді, у храмі в ім’я святого Василія Великого, поряд з мощами святого князя Бориса. Безліч храмів і монастирів по всій Русі було присвячено святим князям Борису і Глібу, фрески та ікони святих братів-страстотерпців також відомі в численних храмах України.
Святі мученики Борис і Гліб віддали життя заради дотримання послуху і любові, на яких ґрунтується духовне життя людини і взагалі всяке життя в суспільстві.
