kantrium.com | MySuomi.com | HELSINKI | TourMANN.com

Святкове богослужіння у день пам’яті священномученика Макарія, митрополита Київського

DSC 358414 травня Православна Церква вшановує пам’ять священномученика Макарія, митрополита Київського, Галицького і всієї Руси, чудотворні мощі якого спочивають у Володимирському патріаршому кафедральному соборі м. Києва.

Також цього дня Українська Православна Церква Київського Патріархату відзначає 57-му річницю служіння Святійшого Патріарха Філарета на Київській архієрейській кафедрі. 14 травня 1966 року владика Філарет був призначений архієпископом Київським і Галицьким, Патріаршим Екзархом всієї України та з того часу в сані архієпископа, митрополита, а з жовтня 1995 року – в сані Патріарха несе своє служіння в Українській Церкві на столичній кафедрі. За всю понад тисячолітню історію Української Церкви – це найдовший період неперервного служіння на Київському престолі.

13 травня, напередодні дня пам’яті священномученика Макарія, Святійший Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет звершив у Володимирському соборі Всенічне бдіння.

14 травня, у неділю 5-ту після Пасхи та в день пам’яті святителя Макарія, Патріарх Філарет відслужив Божественну літургію.

Його Святості співслужили архієпископ Переяславський і Білоцерківський Андрій, єпископ Сумський і Охтирський Никодим, єпископ Дніпровський і Криворізький Даниїл, єпископ Одеський і Балтський Никон, єпископ Херсонський і Таврійський Михаїл та духовенство.

За богослужінням підносились посилені молитви за Україну, щоб Господь Бог визволив нас від нашестя чужинців, зміцнив і захистив наших воїнів і подав українському народові справедливий мир і перемогу.

На запричасному зі словом проповіді про подвиг віри святителя Макарія до парафіян звернувся клірик Володимирського собору протоієрей Михаїл Трускавецький.

Після закінчення Божественної літургії Предстоятель очолив молебень до священномученика Макарія перед його чудотворними мощами. Потім, під спів величання святому Макарію, Патріарх, архієреї, духовенство та парафіяни благоговійно приклалися до мощей угодника Божого.

Від імені єпископату, духовенства та всієї повноти Української Православної Церкви Київського Патріархату зі словами вітання до Патріарха Філарета, з нагоди 57-ої річниці служіння на Київській кафедрі, звернувся архієпископ Андрій:

Ваша Святосте! Христос Воскрес! Сьогодні особливе подвійне свято: день пам’яті священномученика Макарія, митрополита Київського, Предстоятеля Української Православної Церкви кінця XV-го сторіччя, та 57-ма річниця служіння Святійшого Патріарха Філарета на Київській кафедрі. Два Предстоятелі двох різних епох, але обставини та події поєднують вас не тільки у предстоятельстві: у XV-му сторіччі Київ та майже вся Русь страждали від постійних набігів кримських татар; у наш час Київ та вся Україна також страждають від набігів московської орди, але цього разу – у вимірах повномасштабної великої війни, у якій відстоюється незалежність і воля українського народу.

Священномученик Макарій недовго був Предстоятелем: трохи більше двох років, але був ревним та мудрим пастирем, дбав про розвиток Київської митрополії. У ті часи активно обговорювався план відновлення Київського князівства та політичного значення Києва. За стародавньою київською традицією, чин коронації князів відбувався саме в Софії Київській, яка була резиденцією і головним храмом митрополитів та князів. За таких обставин митрополитові Макарію необхідно було їхати до Києва й назовсім перебратися до свого титульного міста, тобто повернути кафедру Київських митрополитів до Києва.

Отже, керований почуттями архіпастирського обов’язку та любов’ю до своєї пастви, владика Макарій, зібравши деякі кошти для відновлення пограбованих татарами кафедрального Софійського собору та інших київських святинь, вирушив до Києва навесні 1497 року в супроводі кількох духовних осіб та нечисленної охорони.

Для відпочинку святитель зупинився в селі Скригалов. Нині воно розташовується в Мозирському районі Гомельської області Білорусі. 14 травня, за новим стилем, коли митрополит Макарій у храмі служив Божественну літургію напали татари. Святитель закликав присутніх рятуватися, а сам залишився у вівтарі, де й прийняв мученицьку смерть. Татари зарубали його, відтяли ступню правої ноги, ліву руку та голову. Згодом його тіло привезли до Києва й поклали у храмі Святої Софії.

Вам же, Ваша Святосте, Бог доручив дуже багато та ґрунтовно потрудитися на Київській кафедрі. У далекому 1966 році Вас призначили Екзархом України. Це був складний період для Української Церкви – період, коли радянська влада масово закривала храми по всій Україні. Звичайно, за цими вчинками стояли конкретні люди, посадовці, які мали підтримку влади в цих безчинствах. Тому призначення молодого архієрея українські архієреї та духовенство сприйняли з розчаруванням. Але Ви в таких умовах не розгубилися, а знайшли способи, як звільнити першого посадовця, вже за тиждень після Вашого призначення, а згодом – посприяли звільненню і другого. Після цього закриття храмів припинилося. Тоді всі архієреї та духовенство поставилися до Вас із глибокою повагою. На запрошення єпархіальних архієреїв стали багато їздити Україною, звершувати богослужіння, висвячувати нових священнослужителів. Ви повернули всім надію. Стало очевидним, що для Української Церкви почався новий період – період розвитку та зростання.

Отже, після проголошення Верховною Радою Незалежності Українська Православна Церква отримала канонічне право стати автокефальною Церквою. Ви, Ваша Святосте, і тоді не зволікали, а одразу скликали Всеукраїнський Помісний собор, який одноголосно ухвалив рішення про повну канонічну незалежність, тобто автокефалію Української Православної Церкви. Але московський патріархат вороже поставився до такого рішення. Попри всі нападки та інтриги, Ви продовжували боротися за створення в Україні Помісної Православної Церкви.

У жовтні 1995 року на Всеукраїнському Помісному соборі Ви були обрані Патріархом Київським і всієї Руси-України. Для Української Православної Церкви вже Київського Патріархату знову починається новий період – період розбудови Помісної Церкви. Завдяки Вашій наполегливій праці було перекладено всі богослужбові книги, необхідні для відправлення богослужінь. Таким чином, уперше в історії України Православна Церква почала молитися рідною та зрозумілою всім українською мовою.

Ви плідно працювали на ниві розбудови та динамічного зростання Київського Патріархату, як Помісної Української Православної Церкви, завдяки чому в 2019 році Константинопольська Церква видала Томос про визнання її автокефалії. Але, на жаль, цей Томос не вирішив усі питання єдиної Помісної Української Православної Церкви, а, навпаки, поставив Православну Церкву України у залежність від Константинопольського Патріархату.

Як ми бачимо зі всієї історії Вашого Предстоятельства, Бог уготував для Вас особливу долю: місію створення єдиної Помісної Української Православної Церкви. Отже, Ви 57 років перебуваєте на Київській кафедрі. Такого в історії християнства ще не було, але Вам як доброму пастирю залишається і надалі відстоювати, будувати та єднати всіх у єдину Помісну Українську Православну Церкву. Нехай у цьому Господь Вам допомагає, укріпляє, дає сил і багато років плідного життя! Многії Вам літа!” – побажав владика Андрій Святійшому Патріарху.

Після цього архієпископ Андрій вручив Патріарху просфору та букет квітів.

Патріарх Філарет звернувся у відповідь зі словами подяки та настанови:

«Ваші високопреосвященства, всечесні отці, дорогі браття і сестри. Вітаю вас з нашим Київським святом на честь святого священномученика Макарія.

Житіє цього святого показує, що в історії людства не буває часів коли б люди не страждали. І священномученик страждав, але в цих стражданнях не боявся нікого, боявся тільки одного Бога і Йому одному служив. І тому коли треба було приїхати в Київ для того, щоб підтримати київську паству він не злякався ні татар, ні інших ворогів, які чекали його на дорозі. Бо в нього любов була до своєї пастви, до Києва, сильніша за смерть. Помер, а точніше вбили священномученика Макарія, і вбивці втратили свою пам’ять, ніхто не знає їх імена, а ім’я священномученика Макарія залишається на віка, тому що Бог прославляє його. Яким чином? Чудесами, які звершуються при його гробі. І це не тільки колись звершувалися чудеса, а чудеса звершуються і тепер. І тому, віруючі люди звертаються до священномученика Макарія з різними своїми проханнями. І отримують вони, чи не отримують? Отримують! Бо якби не отримували, то не зверталися б. Бо до того від кого не чекають допомоги не звертаються, а звертаються до того від кого очікують допомогу. Тому і ми покладаємо надії на священномученика Макарія.

Україна зараз, як всі ми знаємо, переживає тяжкі часи. Але переможе Україна! Не Росія загарбниця, а переможе Україна мучениця. Чому? А тому, що з Україною правда, а там де правда, там Бог, а там де Бог, там завжди перемога. І тому український народ духом не падає, міцно стоїть. І недалекий час коли ми прогонимо всіх агресорів із Криму і із Донбасу. І Україна буде вільною Державою, вільним народом і буде прославляти Господа Ісуса Христа, Божу Матір і священномученика Макарія» – сказав Святійший Патріарх Філарет.

Урочисте богослужіння завершилося козацьким многоліттям та співом духовного гімну «Боже Великий, Єдиний, нам Україну храни».

Святий священномученику Макарію, моли Бога за нас!