kantrium.com | MySuomi.com | HELSINKI | TourMANN.com

Ми обов’язково повинні прощати провини нашим кривдникам, – Патріарх Філарет

DSC 4362У неділю 11-ту після П’ятидесятниці Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет у співслужінні архієпископа Андрія та соборного духовенства відслужив Божественну літургію у Володимирському кафедральному соборі м. Києва.

Напередодні, у суботу ввечері, Святійший Патріарх Філарет звершив Всенішне бдіння.

Після прочитання Євангелія Святійший Владика звернувся до віруючих зі словом проповіді:

“Дорогі браття і сестри!

Господь Ісус Христос, Який є Істина, сказав: «Якщо будете прощати провини ближнім вашим, тоді Отець ваш Небесний простить вам провини ваші. А якщо не будете відпускати, то і Отець Небесний не простить вам гріхів ваших». І коли навчав, як треба молитися, то дав взірець молитви, в якій є такі слова: «Отче, прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим». Тобто умовою, як прощення гріхів, є прощення з нашого боку наших винуватців.

І сьогоднішня притча якраз про це і свідчить, коли цар вирішив розрахуватися зі своїми боржниками. І покликав одного з рабів, який був винен йому десять тисяч талантів, це дуже велика сума. А боржник не мав можливості повернути борг і став просити його: «Потерпи, я віддам тобі». І господар не просто потерпів, сказавши «я потерплю», а простив йому такий великий борг. А цей раб, який отримав прощення своїх боргів зустрів свого товариша, який був заборгований йому всього декілька динаріїв, невелику суму. І став його душити і бити, вимагаючи повернути йому цей борг. А товариш не мав можливість навіть такий невеликий борг повернути, і просив його: «прости мені, я поверну тобі». А раб лукавий взяв і посадив його у в’язницю. І тоді люди, які це все бачили і чули, доповіли господарю, тобто цареві. І кажуть: «Ось той, якому ти простив великий борг, свого товариша у в’язницю посадив за невеликий борг». І тоді господар покликав цього лукавого раба і каже йому: «Я тобі простив весь твій борг, чи не належало і тобі простити свого товариша? А так, як ти не простив його, то і я не прощаю тебе». І посадив його у в’язницю і сказав: «Будеш сидіти там, поки не повернеш».

Дуже ясно Христос пояснив, що прощення наших гріхів залежить від того, прощаємо ми чи не прощаємо. І тому, ми обов’язково повинні прощати провини нашим кривдникам. Повинні прощати, навіть якщо і вони не прощають, то і тоді треба прощати, щоб у своїй душі був мир. Але якщо ми і прощаємо провини, то це ще не означає, щоб Бог простить тому, кому ми прощаємо. Ми можемо простити, а Бог не простить. І прикладом може служити сам Господь Ісус Христос. Пам’ятаєте слова Його, коли Він на хресті висів і молився: «Отче, просити їм, бо вони не знають, що вони роблять». Тобто Ісус Христос просив, щоб Бог Отець простив провини Його ворогам,  які Його розіп’яли. Простив Бог Отець ворогів Ісуса Христа чи не простив? Христос просив, а Отець простив? Одних простив. Наприклад, того ж сотника, який розпинав Ісуса Христа і охороняв Його на хресті. Сотника простив. А чому сотника простив? А тому, що коли був землетрус і каміння розпалось, і сонце затьмарилось, то сотник сказав: «Воістину це був Син Божий». Тобто він увірував. І через те молитва Ісуса Христа, щоб Отець Небесний простив, бо вони не знають, що роблять, здійснилась. А книжників, фарисеїв, первосвященників, ворогів Ісуса Христа, простив Бог Отець? Не простив. Не простив, хоч і Син просив простити, а Отець не простив і знищив Єрусалим у 70 році.

Так само, як ми і знаємо із Євангелія, багато хто, після того, як бачили, що відбулось на Голгофі, після землетрусу і затьмарення сонця, повертались додому і били себе в груди. Чому вони били в груди? Тому, що вони бачили, як несправедливо розіп’яли безгрішну людину. І тому, цих людей Бог Отець, по молитві Ісуса Христа, простив.

А з цього треба робити висновок і нам, що ми можемо і повинні прощати, але це не значить, що кривдник наш не буде покараний Богом. Ми можемо простити і повинні прощати, але Бог простить кривдника тільки тоді, коли він виправиться, коли він покається. Ось якщо покається – простить і Бог Отець. А якщо не покається, незважаючи на те, що ми простили його, Господь покарає.

Наприклад, Євагрій і Тит. Два ченці Печерських, які були друзями, а потім посварились. Посварились і Тит став помирати. Помираючи простив Євагрія. А Євагрій не простив Титу. То що Бог зробив? Тит одужав, а Євагрій, якому Тит простив, той помер. Як бачите, Господь справедливий. Якщо людина не покається в своєму гріху, не визнає себе грішним – Господь не простить, хоч ми і простимо.

Але навіть якщо людина і визнає свій гріх, а не буде просити прощення у Бога, то Господь в такому випадку теж не простить. І прикладом є Іуда. Іуда ж визнав, що він зрадив кров невинну? Визнав. А чому ж Бог не простив Іуду? А тому, що він не сказав: «Господи помилуй». Не звернувся до Бога, щоб Господь простив йому. Чому Бог прощає гріхи людей і заради спасіння людини став Сам людиною, перетерпів страждання, смерть і воскрес? А чому диявола і злих духів не прощає, і ніколи не простить? Яка причина? І вони є творінням Божим і людина є творінням Боже, а чому ж людину прощає, а диявола і злих духів не прощає і не простить?

А тому що, коли Адама Господь з раю вигнав, Адам плакав. Плакав, визнавав себе грішним. І через те, що він визнав себе грішним – Син Божий став людиною і перетерпів такі страждання для того, щоб спасти цю людину, яка плакала. А диявола чому не простить Бог? А тому, що він не тільки не визнає свого гріха, а продовжує боротися з Богом. Це ж він спокусив Адама і Єву, після того, як Господь скинув його з небес. І з цього дня диявол і злі духи спокушають людей до гріха, привласнюють собі творіння Божі, тягнуть у своє царство. То може Бог, справедливість Божа простити диявола і злих духів?

Не може, тому що Бог є правда. Але правда, як сказав преподобний Ісидор Пелусіот: «Правда, без любові – жорстокість, а любов без правди – слабкість». Тому, у Богові поєднується любов і правда. Любов виявляється у тому, що Бог прощає будь-який гріх. А правда полягає в тому, що не кожного прощає, а прощає тих, хто кається. І в цьому є правда. Тому що, ця людина, ця істота виправляється, стає іншою. Наприклад, апостол Павло. Гонитель? Гнав і Христа, і всіх християн. Мало того, що в Єрусалимі, та ще й в Дамаск пішов, щоб і там гнати. Але покаявся? І Господь такого грішника простив. І цей грішник став великим апостолом. І в цьому виявляється Божественна правда.

Тому, дорогі браття і сестри, нам треба грішників прощати, а гріх їх ненавидіти. Як і Бог робить теж саме – грішників прощає, які каються, а діла їх злі ненавидить. Так і ми повинні – ближніх любити, гріхи прощати їм, а діла їхні злі ненавидіти, і тоді буде з нами Бог, Якому слава навіки віків“ – виголосив Патріарх Філарет.

Під час Божественної літургії Святійший Патріарх Філарет звершив хіротонію, під час якої рукоположив іподиякона Олександра Кушнірюка у сан диякона.

Богослужіння завершилося молебнем до Пресвятої Богородиці перед Її чудотворним образом «Несподівана радість», під час якого була виголошена молитва за визволення від епідемії коронавірусу України і всього світу.

Також цього дня, за вечірнім богослужінням, Cвятійший Патріарх Філарет читав у Свято-Володимирському соборі акафіст Покрову Божої Матері.