kantrium.com | MySuomi.com | HELSINKI | TourMANN.com

День тезоіменитства Предстоятеля Української Церкви

content dsc 496214 грудня Православна Церква відзначає день пам’яті святого праведного Філарета Милостивого, який є також і днем тезоіменитства Святійшого Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета. За традицією з цієї нагоди до столиці прибули архієреї Української Православної Церкви Київського Патріархату для спільного богослужіння та привітання Предстоятеля.

 13 грудня 2017 року Його Святість у Володимирському кафедральному соборі звершив Всенічне бдіння. Патріарху співслужили єпископат Церкви і духовенство Києва та інших єпархій України.

У самий день свята, 14 грудня, Святійший Владика відслужив Божественну літургію у Володимирському соборі.

За богослужінням також молились викладачі та студенти Київської православної богословської академії, ченці столичних й єпархіальних монастирів та численне духовенство.

Після літургії та подячного молебня від імені Священного Синоду, архіпастирів, духовенства та мирян Патріарха привітав митрополит Луцький і Волинський Михаїл.

Ваша Святосте, люблячий наш батьку і вчителю! В день пам’яті праведного Філарета Милостивого всі ми зібралися звершити Божественну Літургію за Ваше здоров’я у величному кафедральному патріаршому Свято-Володимирському соборі нашої Церкви, поздоровити Вас і привітати з днем ангела.

Дуже далекоглядним виявилося рішення Вашого духовного наставника в 1950-му році наректи Вас у чернечому постригу ім’ям святого праведного Філарета Милостивого. Адже кажуть: «Як корабель назовеш, так він і попливе». Нині Ви – флагман цілої флотилії, що йменується Київським Патріархатом, і насамперед об борти флагмана розбиваються хвилі життєвого моря. Жодні шторми й жодні підводні рифи та підступні політичні течії нам не страшні.

Подібно до святого Філарета Милостивого, який незнайомому перехожому віддав свій останній одяг, ви щодня, незважаючи на спокуси і перешкоди бурхливого сьогодення, роздаєте свої повчання, духовні поради і матеріальну підтримку. Милосердя – поняття широке і різноманітне, і таким воно є у Вашій діяльності. Добре відомі Ваші піклування про українських воїнів та їхні сім’ї про «малих цих» – бідних і хворих, а також і про багатих і здорових (адже вони потребують духовного піклування нітрохи не менше), про тих, хто навчає, і тих, хто навчається. До милостивої людини благоволить Всевишній, бо Він сказав: «Милості хочу, а не жертви». У милостивої людини великий авторитет і серед людей. До неї дослухаються і грішник, і ворог, і байдужий.

Ми бачимо, як завдяки Вам зростає авторитет Київського Патріархату, не тільки в Україні, а й по всьому світу. Україна і світ дивиться на Вас як Предстоятеля, слухає Вас як Патріарха, оцінює Ваші вчинки як духовного лідера нації. За висловом відомого рабина: «Ви – король української духовності».

Цього року на Всенародному форумі «Стратегія єднання, розвитку і оборони України» Ви зазначили: «Оскільки Церква з народом і вона не байдужа до умов, у яких живе наш народ і в якому становищі знаходиться наша держава, тому ми теж не тільки молимося за те, щоб Господь зберіг нашу українську державу і послав їй добробут, а й беремо участь, ту участь, яка нам дозволена». Ця участь багатогранна, але її основа – це милосердя і спасіння душ людських. У день Вашого тезоіменитства це видно ще виразніше. Тож і надалі братимем із Вас приклад, як Ви берете приклад із праведного Філарета Милостивого.

Визначальним і спасительним для Українського Православ’я стало призначення Вас митрополитом Київським, і це було знаменним тому, що то було повернення на першосвятительську кафедру митрополита-українця. А коли здійснилася віковічна мрія нашого православного українського народу бути незалежним, Ви подали приклад жертовної любові до своєї Батьківщини, ставши на шлях будівництва рідної Церкви. Ви – родоначальник Київського Патріархату, спадкоємець апостольської благодаті.

Волею Божого Провидіння та рішенням Всеукраїнського Православного Собору 20 жовтня 1995 року Вас було обрано на Патріарший Престол Золотоверхого Києва, матері городі̀в руських. До нього Ви прямували, ведені благодаттю Святого Духа.

На сьогодні важко перерахувати всі Ваші труди й зусилля над розбудовою Українського Православ’я. Вагомим внеском протягом останніх двадцяти років є Ваша невтомна праця над перекладом богослужбових книг українською мовою, включаючи Біблію, яка дала нашій Церкві весь корпус необхідної літератури для звершення уставних богослужінь. Ви і сьогодні продовжуєте цю працю, перекладаючи тексти богослужбової Мінеї.

Своїми ревними святительськими трудами Ви примножуєте день у день славу нашої святої Церкви. Ваше постійне піклування про духовний стан українського суспільства заслуговує на велику похвалу і робить Вас не тільки церковним, а й державним мужем, духовним пастирем нашого народу.

Сьогодні ми всі щиро вдячні Богові й радіємо з того, що Він дарував нам такого Предстоятеля Церкви, який з благоговінням звершує Божественні Служби і ревно проповідує слово євангельської істини.

За роки керівництва Київською кафедрою, Українською Православною Церквою Київського Патріархату Ви, Ваша Святосте, стали взірцем для тих, хто бореться за правду.

У надзвичайно непростий і відповідальний для країни час Ви докладаєте значних зусиль для духовного зміцнення Українського народу, утверджуючи в нашому суспільстві ідеали правди, гідності та милосердя.

Благословіть, Ваша Святосте, ще і ще раз щиро привітати Вас із днем ангела – від імені єпископату, всіх віруючих нашої канонічної і благодатної Церкви Київського Патріархату, які сьогодні прийшли помолитися за свого Патріарха. Зичимо Вам міцного здоров’я і бажаємо, щоб Господь довготою днів увінчав Ваш життєвий шлях; щоб ще багатьма діяннями Вашими були списані сторінки історії нашої Церкви.

Українська нація та держава вже давно дозріли до того, щоб Господь нас благословив власною автокефальною Православною Церквою, повноцінне утвердження якої стане найповнішим виявом та окрасою українського духовного буття у третьому християнському тисячолітті. Ми все пройдем і переможем, бо за нами правда, Бог і Україна.

Ми віримо, що кермований Вашою Святістю корабель упевнено пройде всі негаразди і в скорому часі дістанеться того берега, з яким ми пов’язуємо свою найзаповітнішу мрію, – постання в Україні єдиної Помісної Православної Церкви і спасіння душ віруючих.

Звично кажуть: «Іс полла еті деспота!»

 А я ще додам Вам як великому українцеві: «Многії Вам літа, наш Предстоятелю!»

Після слів привітання владика Михаїл подарував Його Святості просфору та букет квітів.

У відповідь до присутніх з подякою та повчальним словом звернувся Святіший Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет:

Ваші Преосвященства, дорогий владика Михаїл, святителі нашої Української Православної Церкви Київського Патріархату, дорогі всечесні отці та браття і сестри! Я насамперед дякую усім вам і за поздоровлення, і за молитви до Бога щоб Господь дарував мені ще сили керувати Українською Церквою.

Ми сьогодні святкуємо пам'ять праведного Філарета Милостивого, який став святим живучи в світі. Якщо звернемо увагу на інших святих, то вони або були мучениками, не говорячи вже про апостолів і пророків, або були видатними святителями, або великими подвижниками. Виникає питання, усі інші християни можуть стати святими живучи в світі, чи не можуть? Якщо не можуть, то тоді ми приречені на страждання. А ось праведний Філарет Милостивий доводить, що святою може бути людина, яке живе в світі і має сім’ю та дітей. Що для цього потрібно? Одне, бути доброю людиною.

Ось такою доброю людиною і був  Філарет Милостивий. Його доброта була настільки глибока і широка, що він роздавав усе що мав, останнє, але тим хто потребував. Тому його житіє і пам'ять про нього спонукають і нас бути добрими та любити один одного. Бо і Христос сказав, що найголовніша заповідь – полюби Господа Бога твого і ближнього та успадкуєш Життя вічне, якого бажав багатий юнак. Значить, хто любить і живе в світі також має надію отримати Царство небесне і бути святим. Тому коли ми святкуємо пам'ять Філарета Милостивого вона й спонукає нас робити добро людям. Просто і ясно – роби добро і успадкуєш Царство небесне. Коли ж ми не робимо добра, то Господь створює умови щоб виявити нашу або любов, або байдужість. Ось йде війна, страждають люди, помирають і у нас виникає запитання, як ставитися до них, байдуже, бо на нас «Гради» і «Смерчі» не падають, а на них падають? Вони змушені тікати, покидати свої домівки, то як до них ставитися – «моя хата скраю», чи допомагати? І ви бачите, що наш народ активно став не тільки на захист своєї Батьківщини, а й на допомогу людям які страждають. Це і є той вияв доброти і любові до ближніх, до якого закликає нас Господь Ісус Христос. Треба себе ставити на місце людини яка страждає і подумати, що те, що ти хочеш щоб тобі зробили, ось це зроби і ти. Що бажаєш собі, те зроби людині, яка страждає.

Живемо ми не в легкий час, але не треба скаржитися на це. Згадаймо не лише історію в цілому, але й ті часи, які ми пережили. Хіба тоді було легше, коли в храм не дозволяли приходити усім хто хотів, коли закривали храми? Тяжче! А зараз маємо свободу, якої ми не бачили століттями. Отже є за що дякувати Богові в нашому житті. В той самий час боротися треба було тоді, і тепер треба боротися, насамперед із своїми гріхами. Це головна наша боротьба. А з другого боку боротися і з зовнішніми ворогами, і з внутрішніми. Тому що не тільки зовнішні вороги не бажають нам добра, а й всередині у нас багато таких, які хочуть зруйнувати нашу Українську державу. Що нам треба в таких умовах робити? Єднатися! Єднатися і єднатися. Бо в єдності наша сила, а сила перемагає. Адже хочуть зруйнувати не тільки нашу Державу з середини і ви бачите як намагаються це зробити, але зруйнувати й Церкву, ту Церкву, яка є основою Української держави – Київський Патріархат.

Тому треба бути розумними і бачити на що ворог направляє свої сили. Саме на руйнацію Держави з середини і на руйнацію Київського Патріархату теж із середини. Але слава Богу, що Київський Патріархат єдиний і ніяким ворогам не вдасться зруйнувати нашу єдність. Тими переговорами, які були початі в Москві, ми хотіли примирення, не хочемо ворогувати, а вони хочуть скористатися цим нашим добрим наміром і повернути нас до Москви знову. Однак ми їм сказали, що ніколи Українська Церква не підпорядкується знову Московському Патріарху, ніколи! Чому ніколи? Тому що в нас є Держава і ми повинні служити своїй Державі, своєму народу. Так само як і вони служать інтересам свого народу і правильно роблять, що служать своєму народу. Тільки неправильно роблять те, що своєму народу служать, а нам не дозволяють і кажуть: «Ви не народ, тому служіть нам, нашому народу». Цю неправду ми викриваємо тим, що відстоюємо свою Державу і свій український народ, і свою українську мову, і свою Церкву будуємо. І хоч вона сьогодні розділена, але будьте впевненими, прийде час коли всі ми будемо в одній Церкві. Немає іншого шляху, як до єдиної в Україні Православної  Церкви. І цю віру треба мати, бо якщо будемо мати цю віру, то переможемо, а хто сумнівається, той уже переможений.

Отже нам не треба сумніватися в своїй правді, в своїй любові до свого народу, до своєї Церкви і до своєї Держави. Історія в нас багата і культура багата, але все наше багатство вороги привласнюють собі. Нібито і Хрещення було не в Києві, а в Херсонесі, і Москва керувала і тоді руським народом. Всю цю неправду несуть і не соромляться, а ми повинні, знаючи правду, відстоювати цю правду до кінця. Тому що допомагає нам Бог, а Бог допомагає там де правда. Отож будемо Богові дякувати за всі його благодіяння до нас і просити щоб Він простив усі наші гріхи, а гріхи свої треба знати. І тоді нестрашно нічого. Смерть – перехід в інше життя – вічне. Тому смерть для християнина взагалі не страшна. Нехай Господь Своєю Божественною благодаттю надихає нас на правду, дає нам силу перемагати і гріх, і ворогів внутрішніх та зовнішніх. Йому слава навіки віків!

Урочисте богослужіння завершилося многоголосим козацьким многоліттям Святійшому Владиці. За Україну, за її волю, за народ.

Впродовж дня Патріарх Філарет приймав вітання від архієреїв і духовенства, громадських і політичних діячів та парафіян. Зокрема, привітати Його Святість прийшли Юлія Тимошенко та Олег Ляшко.