kantrium.com | MySuomi.com | HELSINKI | TourMANN.com

Божественна літургія у день Воздвиження Чесного і Животворчого Хреста Господнього

content dsc 084127 вересня 2017 року, в день свята Воздвиження Чесного й Животворчого Хреста Господнього, Святійший Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет звершив Божественну літургію у Володимирському кафедральному соборі міста Києва. Його Святості співслужили настоятель храму протоієрей Борис Табачек та соборне духовенство.

За богослужінням Предстоятель Київського Патріархату звершив дияконську хіротонію над завідувачем кафедри культорології, релігієзнавства та теології Чернівецького національного університету ім. Ю. Федьковича, доктором філософських наук Миколою Шкрібляком.

Звертаючись до присутніх зі словами проповіді Патріарх зазначив:

“В ім'я Отця і Сина і Святого Духа! Дорогі браття і сестри, сьогодні Православна Церква святкує Воздвиження Чесного і Животворчого Хреста. Воздвиження відбулося після того, коли мати Римського імператора Костянтина Великого знайшла Животворчий Хрест Христів. А чому вона поставила перед собою завдання знайти Животворчий Хрест? Ніхто до цього не шукав Хреста Господнього, а вона вирішила знайти цей Хрест. Причиною цього послужила перемога її сина Костянтина над супротивником. Коли імператор Костянтин одного разу побачив на небі великий хрест і почув голос: "Цим переможеш!". І дійсно, Костянтин переміг свого супротивника. Тоді мати його Олена вирішила знайти цей Хрест, на якому був розіп'ятий Господь наш Ісус Христос. Вона відправилася в Єрусалим, а Єрусалим в той час був зруйнованим. Настільки зруйнованим, що там нічого, ніяких будинків, не було. Була там лише римська фортеця, яка захищала імперію від Сходу. Тому не знали де саме знаходиться цей Хрест. Знайшли місце – Голгофу, розкопали і знайшли три хреста, які лежали там уже майже три століття. А який з цих трьох хрестів є Хрестом Господа нашого Ісуса Христа не видно було, бо усі вони були однаковими. В цей час несли покійника і патріарх Макарій наказав прикладати хрести до цього покійника. Коли приклали Хрест Ісуса Христа, то померлий воскрес. Тоді всі люди, які зібралися і побачили це, хотіли поцілувати цей Хрест і поклонитися йому. Але людей настільки було багато, що всі не могли підійти до Хреста. Через це патріарх Макарій піднімав цей Хрест, воздвигав, і люди всі взивали: "Господи помилуй!" З того часу Хрест цей стали шанувати. Згодом його перенесли в Константинополь, а потім почали розділяти на частини і він розійшовся по всьому світу.

Ми називаємо дерев'яний Хрест Господа нашого Ісуса Христа Животворчим. Чому Церква так його називає? Не тільки тому, що через цей Хрест ожив той померлий, а тому що через розп'яття на цьому Хресті Господь Ісус Христос подолав гріх у людській природі. Подолав гріх через страждання. Наслідком гріха Адама були страждання, смерть і схильність до зла. Так як від Адама пішов увесь рід людський, то кожна людина, яка народжується, успадковує всю природу Адама. Тобто ми такі ж, як він після гріха. Він повинен був жити вічно, тіло повинно було бути безсмертним, але через гріх померло. Оскільки ми, весь людський рід, народжуємося від Адама, то й ми помираємо. Для того щоб визволити людську природу від гріха і від смерті, потрібно було подолати і гріх і смерть. Однак ні людина, ні ангели, не могли цього зробити. Тільки Син Божий, тобто сам Бог, який створив людину, Він один і міг її оновити. Але як оновити? Оновити означає очистити її від гріха, а очистивши від гріха подолати й смерть. Бо смерть є наслідком гріха і якщо хто подолав гріх, той подолав і смерть. Тому Сину Божому потрібно було стати людиною і Син Божий дійсно став людиною отримавши плоть він Пресвятої Діви Марії. Але отримав Він цю плоть не так як ми народжуємося, бо якби Він народився від похоті людської, то народилася б також грішна людина. Потрібно ж було щоб людська природа була безгрішною. Тому Пресвята Діва Марія народила не від чоловіка, а від Святого Духа. Як архангел Гавриїл сказав: "Дух Святий зійде на Тебе, і cила Всевишнього осінить Тебе. Тому і народжуване Святе наречеться Сином Божим". Тобто Господь Ісус Христос, як людина, не мав гріха ніякого, бо він народився від Святого Духа і сам не згрішив. Але природу взяв нашу, гріховну. Тобто ту, яка здатна страждати, потребує їжі і здатна помирати. Цю природу Він взяв, але без гріха.

І оскільки Він взяв природу гріховну, то Він і втомлювався, і потребував їжі, і відчував спрагу, і страждання терпів, і був розп'ятий на хресті. Все це Господь перетерпів за наші гріхи, щоб звільнити нашу природу від гріха і від смерті. Тому хоч був Він без власного гріха, але природу взяв гріховну, через це і помер. Та будучи Богом Він не міг не воскреснути, силою Божества Він воскресив цю людську природу. В церковних піснеспівах часто говориться, що Він узяв гірше, а дав краще. Взяв гірше, тобто тлінну природу, яка піддається стражданням, потребує їжі та помирає, а дав краще – нетлінну природу. І ось людська природа Господа Ісуса Христа уже ні їжі не потребує, не страждає і не помирає, а знаходиться на Небесах. Все це відбулося через те, що Господь перетерпів хресні страждання, зазнав смерті і подолав її Своїм Воскресінням. Тому апостол Павло каже, що не бажає хвалитися, хіба тільки Хрестом Господа нашого Ісуса Христа. Чому він буде хвалитися тільки Хрестом Господнім? Тому що Господь через Хрест визволив нас від гріха і від смерті. Через це, як для апостола Павла, так і для нас, немає більшої похвали, як Хрест Господній. Бо через нього ми отримали те, що втратив Адам – вічне життя.”

Богослужіння завершилося традиційним поклонінням до Хреста Господнього.