kantrium.com | MySuomi.com | HELSINKI | TourMANN.com

Патріарше богослужіння в 4-ту неділю після П’ятидесятниці

content dsc 01612 липня 2017 року, в 4-ту неділю після П’ятидесятниці, Святійший Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет звершив Божественну літургію у Свято-Володимирському кафедральному соборі.

 

Його Святості співслужили настоятель храму протоієрей Борис Табачек, настоятель Патріаршого ставропігійного храму святого Миколая у м. Філадельфія протоієрей Богдан Згоба та духовенство кафедрального собору.

Напередодні, 1 липня ввечері, Предстоятель Київського Патріархату очолив Всенічне бдіння. Під час полієлею Святійший Владика помазував присутніх освяченим єлеєм.

Під час літургії, після прочитання Євангелія, Святійший Владика виголосив проповідь, зокрема зазначивши: «В ім’я Отця і Сина і Святого Духа. Дорогі браття і сестри, щойно ми прослухали уривок з Євангелія від Матфея про зцілення слуги римського сотника. Сотник звернувся до Ісуса Христа будучи язичником, тобто людиною, яка шанувала ідолів – неіснуючих богів. Але він чув про Ісуса Христа, що Він звершує великі чудеса. І цей сотник повірив, що Ісус Христос є Богом, тому він звернувся до Нього не як до звичайної людини, а звернувся як до Бога, кажучи: «Слуга мій хворий». Господь на це йому відповів: «Я прийду і зцілю його». Але сотник заперечує і каже, що приходити непотрібно. Чому сотник так сказав? Бо він вважав себе недостойним, щоб до нього завітав Бог. Тому він і сказав: «Я недостойний, щоб ти прийшов у мій дім і зцілив слугу». Тоді Ісус Христос звертаючись до людей, які Його оточували сказав: «Я і в Ізраїлі не знайшов такої віри». Чому Господь не знайшов такої віри в юдеїв, як у сотника? А тому що вони бачили ті ж самі чудеса, які звершував Христос, але казали: «Це він силою князя бісівського робить, силою сатани, він самарянин (тобто язичник)», отакими були юдеї. А сотник будучи язичником повірив, що це сам Творець, тому не треба йому приходити в його дім, а варто сказати тільки слово і слуга одужає. Скажи слово, бо ти Бог, Ти сказав слово і став світ, сказав сліпому від народження прозріти і він почав бачити. Тому і тепер варто сказати тільки слово і слуга стане здоровим. Але зверніть увагу, дорогі браття і сестри, на таку, нібито, «дрібницю». Коли сотник звернувся до Ісуса Христа, коли у нього все було благополучно? Ні, коли слуга захворів, тоді він і звернувся до Бога, а поки слуга не захворів, то він до Бога і не звертався. А хіба ми не такі самі і звертаємося до Бога лише тоді, коли нам погано? Коли ми або хворіємо, або страждаємо, або стоїмо перед гробом і тоді виявляється наша віра? Багато й тепер таких людей, які мають віру подібну до сотника, є такі, і Господь посилає їм по їхній вірі. Але є багато таких християн як юдеї, бачать чудеса, а не вірять, є багато серед нас таких, а називаємося християнами. Сьогоднішнє Євангельське читання спонукає кожного з нас подумати над собою. І архієрея, і священика, і мирянина, живе він так, як повинен жити за Заповідями Божими, чи ні? Тому треба обирати, або виконувати Заповіді, або страждати і навертатися до Бога через страждання, або відкинути все і чекати вічного страждання. І це правда, і треба мати духовні очі, щоб бачити життя таким, як воно є. Тому це  Євангельське читання нехай нас надихає на те, як потрібно жити на цій грішній землі».

Завершилося недільне богослужіння традиційним молебнем до Пресвятої Богородиці перед Її іконою «Несподівана радість».