kantrium.com | MySuomi.com | HELSINKI | TourMANN.com

Патріарше богослужіння у неділю 2-гу після Пасхи

DSC 024423 квітня 2017 року, у неділю 2-гу після Пасхи та день пам'яті святого апостола Фоми, Святійший Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет звершив Божественну літургію у Володимирському кафедральному соборі.

Напередодні, 22 квітня ввечері, Предстоятель Київського Патріархату в соборі очолив Всенічне бдіння. Під час полієлею Святійший Владика помазував вірян освяченим єлеєм.

Його Святості співслужили настоятель храму протоієрей Борис Табачек та духовенство храму.

Під час літургії, після прочитання Євангелія, Святійший Патріарх Філарет виголосив проповідь:

«В ім’я Отця і Сина, і Святого Духа. Христос Воскрес! Христос Воскрес! Христос Воскрес!

Сьогодні Православна Церква згадує пам’ять апостола Фоми і називає його блаженним близнюком, бо він віру церковну утверджує у Воскресіння Христове. Яким чином апостол Фома утверджує церковну віру у Воскресіння Христове? Своїм невір’ям. В народі людину, яка не вірить, називають "ти Фома, не віриш". Так ось таким був цей апостол Фома. Він чув слова Ісуса Христа перед входом в Єрусалим на страждання. Христос сказав, що ось ми сходим в Єрусалим і Син Людський буде виданий людям грішним і вб’ють Його і Він на третій день воскресне. Чув ці слова, що Він воскресне? Крім того, сповідував він віру, що Ісус Христос є Син Божий. Пам’ятаєте слова Ісуса Христа: "За кого ви Мене вважаєте?" І тоді Петро сказав: "Ти Христос, Син Бога Живого". Сказав не тільки Петро, а сказали всі апостоли, бо звернення було не до апостола Петра, а звернення було до всіх апостолів, тому всі вони вірили, що Ісус є Христос, Мессія, Син Божий.

І як же ти, сповідуєш Ісуса Христа Сином Божим і цей Син Божий каже, що вб’ють Мене і Я на третій день воскресну і ти не віриш. Мало того, що не віриш Моїм словам та апостоли, які бачили Мене воскреслим, ти і їм не віриш, а вони ж бачили Мене воскреслим і він сказав: "Не повірю, не повірю ні апостолам, не повірю і Самому Христу". Ось такий був Фома, хоч і апостол. Але коли Ісус Христос з’явився вдруге і звернувся до Фоми і каже Йому: "Візьми палець твій і вклади в Мої рани, візьми свою руку і вклади в Мої ребра і не будь невірним, а вірним". І що зробив апостол? Він таки палець в рани Христові вклав і руку вклав в проколоті ребра і тоді викликнув: "Господь мій і Бог мій", тоді повірив і цим самим через своє невір’я з одного Боку, а  потім через свою тверду віру, бо він визнав Христа: "Ти Господь мій і Бог мій".

Ось це невір’я, яке перейшло у віру – утверджує церковну віру у Воскресіння Господа Ісуса Христа. Тому ми не випадково на привітання "Христос Воскрес" відповідаємо "Воістину Воскрес". Чому? А Тому, що Христос сказав: "Блаженні ті, які не бачили, а увірували". Ви не бачили? Не бачили, а віруємо, що Христос Воскрес і тому ми блаженні. Але не треба думати, що Господь цю віру у Своє Воскресіння не утверджував потім Своїм явленням. Христос являвся багатьом святим. Ось наприклад великомучениці Варварі явився, коли вона знаходилася у в’язниці? Явився. Великомучениці Катерині явився і вона Його полюбила так, що відмовилася від усіх наречених, бо бачила Лице Господа Ісуса Христа. Безліч святих бачили Ісуса Христа у своєму житті. І не треба думати, що Господь тоді являвся, а зараз не являється. І зараз являється тим, кому хоче явитися, і тому ми й сповідуємо Воскресіння Господа Ісуса Христа. І блаженні через те, бо Христос сказав: "Блаженні ви, які не бачите і вірите", а ми віримо і не бачимо, тому блаженні, але в той же час знаючи про Воскресіння Господа Ісуса Христа ми не живиемо так, як повеліває жити Господь Ісус Христос, не живемо.

Чому ж ми не живемо як треба християнину? А тому, що наша гріховна природа тягне нас до гріха так само як тягнула Фому до невір’я. "Не повірю" – каже, чому ти не повіриш? А тому, що в тебе природа гріховна і вона тобі не дає можливість повірити. Так і у нас: вірити у Воскресіння Христове ми віримо, але через свою неміч людську ми не виконуємо часто Заповіді Божі і тому потребуємо покаяння. Потребуємо такого ж покаяння як Петро, апостол, коли зрікся перед служанкою, а потім плакав гірко. Але апостол гірко плакав і Господь простив, і тому коли ми каємось, Господь і нам прощає, тільки треба каятися, треба знати свої гріхи і каятися, що ми такі грішні. І тоді те, що Господь сказав блаженний той, хто не бачить, а вірить буде відноситися до нашого життя і ми успадкуємо життя вічне. Богу нашому слава на віки віків».

Після Божественної літургії була звершена панахида.

Цього ж дня у Володимирському соборі, за вечірнім богослужінням, Святійший Владика читав акафіст Воскресінню Христовому.